+38 (044) 227 09 93
+38 (044) 234 52 42
+38 (063) 526 00 05
+38 (066) 476 00 05
+38 (096) 921 00 05
[email protected]

Мы свяжемся с вами в течении 2х мин
08.04.2019

Публічні закупівлі: оскарження рішень АМКУ в судовому порядку

ЄВГЕНІЙ КОВТУНЕНКО, КЕРУЮЧИЙ ПАРТНЕР МЮК KODEX, СПЕЦІАЛЬНО ДЛЯ ЛІГА ЗАКОН, ВИПУСК №13, 04 КВІТНЯ 2019

Кількість публічних закупівель, здійснених через електронні майданчики, постійно зростає, а разом із цим збільшується й кількість скарг щодо результатів таких тендерів. Згідно з даними, наведеними в річному звіті Антимонопольного комітету України (далі – АМКУ) за 2018 рік, до комітету було подано 7786 скарг, 58 % із них – задоволено.

Варто наголосити, що за 2018 рік було оскаржено 196 рішень колегії, значна кількість яких ще досі знаходяться на розгляді в суді першої інстанції. Лише 12 рішень колегії було скасовано.

З урахуванням статистики не кожен захоче оскаржувати рішення комітету, а тому актуальним питанням залишається аналіз судової практики вирішення таких спорів. Наведемо приклади сформованих правових позицій.

У постанові від 19.03.2019 р. № 910/1415/18 Верховний Суд визначив обставини, за яких настання наслідків у разі узгодження кількома учасниками своєї конкурентної поведінки не є обов‘язковим – досить установлення самого факту погодження конкурентної поведінки, що може мати негативний вплив на конкуренцію.

Суд акцентує увагу на самому порушенні, що своєю чергою може викликати наслідки для учасників, які його вчинили, але не досягнули своєї мети.

В іншій постанові Верховного Суду від 04.04.2018 р. у справі № 904/7548/16 ідеться про обов‘язковість наведення в рішенні АМКУ негативних наслідків для конкуренції у випадку вчинення юридичною особою певних дій.

Тобто, хоча для кваліфікації дій суб‘єкта як антиконкурентних узгоджених наявність негативних наслідків не є обов‘язковою умовою, однак зазначення можливості їх настання й надання доказів на підтвердження цьому – обов‘язок АМКУ.

Цікавою є також постанова від 27.03.2018 р. у справі № 922/2274/17, у якій сказано про прямий обов‘язок підприємства дати інформацію на відповідний запит АМКУ.

Верховний Суд пояснює це тим, що вимога про надання інформації – це спосіб одержання необхідних даних для виконання покладених на АМКУ завдань і обов‘язків із виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

У судовій практиці також є висновки Верховного Суду щодо доказів, якими оперує скаржник. Так, у постанові від 09.10.2018 р. у справі № 913/159/17 установлено, що копія договору, який було укладено раніше, не може підтверджувати наявності досвіду виконання аналогічних договорів, оскільки сам по собі договір не свідчить про його виконання.

Серед усіх рішень можна знайти й такі, що спростовують сформовані комітетом висновки. У постанові від 24.04.2018 р. у справі № 917/1357/17 Верховний Суд визначив, що подібність в оформленні документів і зовнішньому вигляді пропозицій кількох учасників закупівлі не може свідчити про обмін ними інформацією під час підготовки конкурсних пропозицій, а перебування учасників у фінансових і господарських відносинах не суперечить приписам чинного законодавства України та не є свідченням узгодженості дій.

Свою позицію Верховний Суд обґрунтував так: оскільки учасники торгів запропонували замовнику різні ціни, останнього не було позбавлено можливості обрати іншого переможця або відхилити пропозиції таких учасників.

Як бачимо, більшість рішень Верховного Суду підтримують висновки АМКУ, залишаючи рішення комітету без змін, а скарги на такі рішення – без задоволення. Оскарження процедури закупівель – це досить складний процес, що передбачає не тільки подання скарги до АМКУ, а й судовий розгляд з апеляційною та касаційною інстанціями. Без аналізу висновків, сформованих комітетом, і судової практики неможливо отримати позитивний результат у разі оскарження закупівель.